Телефон : 032-275-54-05, 236-83-53
Графік роботи лікарні: цілодобово
Графік роботи адміністрації: 9:00 - 17:30

Дифтерія

Дифтері́я — гостре інфекційне захворювання, яке викликається коринебактерією дифтерії та характеризується утворенням фібринозних нальотів у місці проникнення збудника, найчастіше на слизових оболонках ротоглотки та дихальних шляхів, загальною інтоксикацією, ураженням серцево-судинної, нервової систем та нирок.Збудник – (Corynebacterium diphtheriae) - утворюють сильний екзотоксин, що уражає серцевий м'яз, нирки, наднирники, нервові ганглії. Є 3 біологічні види C. diphtheriae: gravis,

Інфекція передається повітряно-крапельним шляхом; джерела інфекції – хворі та бактеріоносії. В окремих випадках хвороба передається через різні предмети, іграшки та навіть при участі третіх осіб. Захворюваність збільшується у холодну та вологу пору року. Хвороба може вражати людей будь-якого віку, але частіше хворіють діти. Частина тих, хто переніс дифтерію, стають носіями.

Інкубаційний період ( період між проникненням збудника і появою перших ознак захворювання) у середньому 3-5 днів.

Розрізняють дифтерію зіва (найпоширеніша форма), дифтерію гортані (круп), дифтерію носа та дифтерію очей. Крім того, дуже рідко зустрічається дифтерія рани, шкіри, статевих органів. За ступенем інтоксикації виділяють легкі, субтоксичні та токсичні форми.

При дифтерії зіва у залежності від локалізації нальоту (фібринозних плівок) розрізняють локалізовану та поширену форму хвороби.

Локалізована форма починається гостро – зі збільшення температури до фебрильних цифр (понад 38 градусів за Цельсієм), нездужання та незначного болю при ковтанні. Через 24-36 годин можна відмітити почервоніння зіва, білувато-сірі нальоти; ці фібринозні плівки доволі щільні, їх нелегко зняти ватним тампоном або шпателем; після зняття оголюється поверхня, яка дещо кровить. Відповідно на стороні ураження мигдаликів збільшуються у розмірах підщелепні, а іноді й передньошийні лімфатичні вузли.

Разом з типовим перебігом локалізованої форми дифтерії з утворенням фібринозних плівок хвороба може перебігати лише із катаральними проявами (гіперемія та набряк мигдаликів, помірний біль при ковтанні, незначне збільшення реґіонарних лімфатичних вузлів). Інтоксикація при цьому мало виражена, температура зазвичай субфебрильна. Іншою атиповою формою дифтерії зіва є острівцева. При цій формі дифтерії фібринозні плівки мають вигляд поодиноких або множинних острівців, інтоксикація незначна, помірно збільшені реґіонарні лімфатичні вузли.

Поширена форма дифтерії зіва перебігає з вираженою загальною інтоксикацією, підвищенням температури до 39 °C. Відмічаються набряклість ділянки зіва та гіперемія мигдаликів, на яких, так само як на піднебінних дужках, м’якому піднебінні, слизовій носоглотки, розташовуються щільні нальоти брудного білого кольору, які важко відокремлюються тампоном.

Важким перебігом відрізняється токсична форма дифтерії зіва. Виникає набряк шийної клітковини. При несвоєчасному лікуванні у хворих на дифтерією зіва з 12-15 дня хвороби, а іноді дещо раніше розвивається міокардит, що проявляється тахікардією, у частині випадків аритмією. Пізніше, з 22-28-го дня хвороби, в окремих випадках розвивається поліневрит з

У дітей грудного віку може іноді спостерігатися дифтерія носа, що перебігає у плівчастій формі (утрудненість носового дихання, серозні, пізніше – гнійні з кров’ю виділення з носу) або катаральній формі (розпушення слизової оболонки, плівчасті нальоти на слизовій носових раковин та перегородки, іноді ерозії).

Самостійно або у поєднанні з дифтерією зіва у окремих випадках, головним чином у маленьких дітей, може розвитися дифтерія гортані (справжній дифтерійний круп). При цьому плівчасті фібринозні накладення поширюються на слизову гортані, викликаючи сухий кашель, осиплість голосу, далі ослаблення його до шепотіння. Подальше прогресування крупу може призвести до стенозу гортані, гострої асфіксії, кисневої недостатності, загрожуючи життю хворого.

Поширена форма крупа супроводжується плівчастим ураженням гортані та трахеї, іноді з переходом плівок у бронхіальне дерево.

У випадку дифтерії ока відмічаються острівні плівчасті нальоти на кон’юнктиві повік, її гіперемія та набряклість.

Різні клінічні форми дифтерії можуть викликати ті або інші ускладнення. Токсична форма іноді викликає зупинку серця, що розвивається навіть у такі ранні строки як 3-4-ий день хвороби. Дещо пізніше може виникнути дифтерійний міокардит.

Іноді дифтерія ускладнюється паралічем м’язів гортані та глотки, порушенням акомодації очей. Між 15-м та 22-м днем хвороби, особливо при токсичній формі дифтерії, може розвинутися параліч м’якого піднебіння (хворий не може ковтати, м’яке піднебіння відвисає, голос стає гнусавим).

Хвороба лабораторно підтверджується виявленням росту дифтерійних бактерій при посіві слизу з зіва та носа у поживне середовище.


Лікування

Хворих на дифтерію госпіталізують при будь-якій клінічній формі. Призначають постільний режим, напіврідку висококалорійну їжу, багату вітамінами, часте дрібне годування. Якомога раніше слід розпочинати введення лікувальної протидифтерійної антитоксичної сироватки.

Хворі на дифтерію діти перебувають на лікуванні у 1-му дитячому відділенні, дорослі у 4-му діагностичному відділенні.

Можливі ускладнення:

  • Дифтерійна кардіопатія;
  • Міокардит;
  • Токсична полінейропатія:
  • Метаболічна енцефалопатія;
  • Набряк головного мозку;
  • Токсичний нефрозонефрит;
  • Імунокомплексний нефрит;
  • Гостра ниркова недостатність;
  • ІТШ;
  • ДВЗ - синдром;
  • Серцево-судинна недостатність;
  • Дихальна недостатність;
  • Поліорганна недостатність;
  • Неспецифічні ускладнення: паратонзилярний абсцес, отит, пневмонія.

Профілактика

Після госпіталізації хворого у вогнищі роблять дезінфекцію; за особами, що знаходилися у контакті з хворим, ведуть медичне спостереження впродовж 10 днів, в них досліджують слиз із зіва та носа на наявність коринебактерій дифтерії. У дитячих закладах, де виявили хворого дифтерією, встановлюють карантин на 10 днів.

Профілактично проводять обстеження організованих колективів на предмет носійства збудника дифтерії. Всіх хворих на гострий тонзиліт та інфекційний мононуклеоз обстежують на предмет наявності коринебактерій дифтерії

Визначне значення у профілактиці дифтерії має активна імунізація дітей та дорослих з використанням вакцин АКДП та АДП, АД-М та АДП-М.

3 місяць життя – «Пентаксим» або «Інфанрікс»

4 місяць життя - «Пентаксим» або «Інфанрікс»

5 місяць життя – АКДП, або  «Інфанрікс»

18 місяців - «Інфанрікс»

6 років – АДП

14 років – АДП-М

18 років – АДП-М

23 роки – АД-М

28 років і кожні 10 років – АДП-М