Телефон : 032-275-54-05, 236-83-53
Графік роботи лікарні: цілодобово
Графік роботи адміністрації: 9:00 - 17:30

Правець

Правець

Праве́ць (лат. Tetanus) - гостре інфекційне захворювання, що уражає нервову систему, викликає тонічні і тетанічні судоми скелетних м'язових волокон, що ведуть до асфіксії. Має надзвичайно високу летальність. Збудником захворювання є анаеробна спороутворююча паличка Clostridium tetani. Правець може виникнути після будь-яких травм з пошкодженням шкірних покривів та слизових оболонок, забруднених спорами збудника.

Правець – важке інфекційне захворювання, що є поширеним в багатьох країнах світу. Захворювання є відомим з давніх часів. Ще Гіппократ, в якого від правця помер син, описав перебіг даного захворювання понад 2430 років тому. Ще тоді було помічено, що значно частіше правець виникає під час війни, проте пояснення цьому знайти не могли. Першим запідозрив інфекційне походження правця М. І. Пирогов. В 1884 році італійці Карле і Роттоне експериментально моделювали це захворювання. Збудником правця є правцева паличка, яка належить до анаеробних мікробів, утворює спори і виділяє токсин. Вона міститься у ґрунті, а спори її є в травному каналі овець, коней та інших свійських тварин. Паличку правця неодноразово виявляли на забрудненому одязі, білизні, волоссі, а також у зруйнованих зубах. У зовнішнє середовище паличка потрапляє з випорожненнями людини і тварин. Збудник правця дуже стійкий: витримує нагрівання до 80 градусів протягом однієї години, у висушеному вигляді без доступу світла зберігається до 10 років, а спори його при кип’ятінні протягом 30-60 хв. гинуть не в 100% випадків. У зовнішньому середовищі спори зберігаються роками, а коли потрапляють у сприятливі умови – проростають, і з них знов утворюються правцеві палички, які швидко розмножуються.

Збудник може проникнути в організм людини через дрібні, частіше - колоті рани, при побутових і сільськогосподарських травмах, особливо нижніх кінцівок. Захворювання може розвинутись при укусах, опіках, відмороженнях, у породіль при порушенні асептики, у новонароджених при забрудненні пупкової рани. Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається. Сприйнятливість до правця висока, але завдяки масовій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. Частіше хворіють жителі сільської місцевості. Максимум захворювань припадає на літо та осінь. Після перенесеної хвороби імунітет не залишається.

Активна імунізація населення України проти правцю, яка проводиться з 1960 року, забезпечила зниження захворюваності в цілому у 8,5 раза. У 80-ті роки не відзначалося стійкої тенденції до подальшого зниження - щороку хворіло на правець від 90 до 110 осіб (0,18-0,2 на 100 000 населення). З 1993 року у зв’язку з напруженою епідемічною ситуацією в Україні з дифтерії значно активізувалася масова імунізація населення проти дифтерії та правця, що зумовило відчутне зниження захворюваності на правець - до 41 випадку (0,08 на 100 000) у 1998 році, причому на вікову групу до 14 років прийшовся лише один випадок захворювання. Проте правець в Україні і сьогодні залишається значною медичною та соціальною проблемою, оскільки займає за летальністю четверте місце після СНІДу, сказу та мієлоідозу.

У середньому в Україні за останні 5 років летальність від правця перевищує 60%. Високу летальність зумовлюють:

  • вікова структура хворих, 85 % якої складають люди похилого віку, переважно старші 60 років;
  • порушення у проведенні як планової активної, так і активно-пасивної (після травми) імунізації, що не забезпечує належного захисного рівня протиправцевого імунітету;
  • відсутність належної санітарно-освітньої роботи, внаслідок чого майже 80% потерпілих після травм несвоєчасно або зовсім не звертають¬ся по медичну допомогу;
  • наявність регіонів з високим ризиком зараження, де ступінь осіменіння ґрунтів правцевою паличкою 95-98%.

У світі щорічно від правця гине понад 160 000 людей. За клінічним перебігом виділяють 4 форми правця: блискавичну, гостру, підгостру і хронічну. Правець починається з слабкості, дратівливості, головного болю, посмикування м’язів у ділянці рани. Надалі розвивається ригідність м’язів, що найперше виникає поблизу рани та у жувальних м’язах – тризм (хворому важко відкрити рот через короткотривалі судоми і біль в жувальних м’язах). Виникає тягнучий біль і ригідність м’язів шиї, потилиці, спини, поперекової ділянки. Іноді може бути біль в животі і напруження м’язів передньої черевної стінки. У зв’язку з скороченням мімічних м’язів обличчя набуває характерного вигляду “сардонічної посмішки”. Виникає відчуття страху, порушується сон. Згодом тонічні судоми охоплюють всі м’язи тулуба, хворий вигинається дугою, опираючись на п’яти і потилицю (опістотонус). Притомність при правці збережена. Для всіх хворих на правець обов'язкова госпіталізація в реанімаційні відділення або спеціалізовані центри. Вводиться протиправцева сироватка.

  • Лише щеплення дозволили здолати цю небезпечну хворобу і зберігати щорічно життя понад 0,5 млн. людей. В 2007 році у Львівській області було зареєстровано 4 випадки захворювання на правець, з них 2 летальних.
  • Наука лише у вигляді щеплень надала практичним лікарям надійний метод попередження цього захворювання.

При одержанні травми , людині слід провести екстрену профілактику правця в травмпункті або в травматологічному кабінеті поліклініки АП – анатоксином правцевим та протиправцевою сироваткою в залежності від часу, який пройшов від моменту планової вакцинації.

Планова профілактика правця:

  • 3 місяць життя – «Пентаксим» або «Інфанрікс»
  • 4 місяць життя - «Пентаксим» або «Інфанрікс»
  • 5 місяць життя – АКДП, або «Інфанрікс»
  • 18 місяців - «Інфанрікс»
  • 6 років – АДП
  • 14 років – АДП-М
  • 18 років – АДП-М
  • 28 років і кожні 10 років – АДП-М